Письменники, які знайшли себе не одразу: 24 відомі шукачі покликання

Цей допис я думав зробити майже 5 років тому. Саме у 2018 році я активно захопився літературними конкурсами, написав і подав чимало оповідань, а мої твори вперше були опубліковані у збірниках. Наприкінці року я задумався: може моє покликання – бути письменником? Адже часто бувало, що люди змінювали професію в зрілому віці. Мені одразу згадався Артур Конан Дойл, який спершу працював лікарем, або Джоан Роулінг, яка вчителювала багато років, перш ніж написати свого “Гаррі Поттера”. Тож на весні 2019 року я вирішив провести невеличке дослідження, аби створити допис на кшталт: “10 відомих письменників, які прийшли з інших професій”.

Десятка набралася напрочуд швидко, імен виявилося, навіть, дещо більше. Я продовжив нишпорити “Вікіпедією” і вже скоро знайшов сотні письменників, які спершу мали інші професії, а публікувати художні твори почали пізніше, дехто, навіть, на схилі літ. Я усвідомив, що одним дописом тут не обійтися. Та й читачам би було марудно гортати сотні рядків словникового тексту. Тому на початку літа 2019 я розбив його на логічні частини, кожна з них згодом стала окремою заміткою. Попри різне професійне спрямування письменників, кожен розділ має подібну структуру – це перелік імен з датами народження, країною та фахом, а також кількома реченнями про те, як професійний досвід вплинув на становлення письменника і які були його головні досягнення.

Ця робота розтяглася на роки, адже за кожним абзацом на кілька речень стояло перечитування статей у “Вікіпедії” і не лише. Траплялося, що потрібної інформації було мало, і тоді я вишукував інші джерела. А для найвідоміших імен бувала протилежна халепа – надто розлогі біографії, з яких мені треба було вивудити найголовніше для своїх кількох рядків. Та все ж для мене це була хай і химерна, але форма відпочинку. Я сприймав це дослідження як гру. До того ж, мені кожна біографія була ніби запрошенням на гостини у життя іншої людини, яка, як і я, мала сумніви, питання вибору і намагання дати раду своєму таланту. Я ще в пошуках свого власного шляху, тому кожна історія була для мене взірцем, як можна діяти, і що з того може вийти.

Зрештою, з роботою я впорався, отримавши 9 заміток з 225 іменами:

1. З фізиків у лірики: 44 письменники, що вийшли з точних наук (20 червня 2019)
2. Зі студентської лави на літературну ниву: 20 відомих письменників, що кинули університет (30 серпня 2019)
3. Лікарі людських сердець: 30 письменників, які прийшли з медицини (22 квітня 2020)
4. 55 лікарів і письменників водночас (29 травня 2020)
5. На службі державі та слову: 36 письменників, що вийшли зі службовців (30 травня 2023)
6. Від букви закону до художнього слова: 30 юристів, що стали відомими письменниками (28 червня 2023)
7. Мандрівники за професією – письменники за покликанням: 20 відомих письменників-мандрівників (20 липня 2023)
8. Науковці та викладачі, що стали письменниками: 21 людина, що збагатила літературу наукою (31 серпня 2023)
9. Письменники, які знайшли себе не одразу: 24 відомі шукачі покликання (8 грудня 2023)

Перші 8 частин дослідження мали фахове спрямування – я згрупував окремо тих письменників, які вийшли з точних наук, лікарів, службовців та військових, юристів, мандрівників, науковців та викладачів. До останньої ввійшли ті, які мали фах з іншої сфери, або перебирали багато різних підробітків. Останні є найбільш мотивуючим прикладом, адже доводять, що навіть після десятків років поневірянь справжній талант дасть про себе знати. А ось і сам перелік з цими 24 іменами:

1. Алан Маршалл (1902 – 1984), Австралія, бухгалтерія. Змінив кілька професій, найдовше працював бухгалтером на взуттєвій фабриці. Згодом захопився написанням оповідань про життя людей довкола, зокрема робітників, а також австралійських аборигенів. Найбільший твір – роман “Які чудові твої ніжки” (1949), що розповідає про будні робітників взуттєвої фабрики. Найбільш відомий автобіографічною повістю “Я вмію стрибати через калюжі” (1955), за якою 1981 року зняли однойменний серіал.
2. Валентин Федорович Бурлін (1909 – 1995), Україна, статистика. Народився в Росії і закінчив Ленінградський планово-економічний інститут, але все трудове життя провів в Україні. Працював у планових органах, зробив кар’єру до начальника Статистичного управління при Раді міністрів Української РСР. Водночас займався літературою, видав сім збірок художньо-документальних повістей та оповідань, найвідоміша – “Земський статистик” (1969).
3. Ганс Крістіан Андерсен (1805 – 1875), Данія, театр. З дитинства його пристрастю був театр – він гратися ляльковим театром, вигадуючи казкові сюжети, а друзі захоплювалися його історіями. Згодом його навіть зарахували до Королівського театру, проте актору давали лише другорядні ролі, а потім і взагалі виключили. Відтак він переключився на написання власних п’єс, віршів та казок, які й принесли йому визнання. Згодом данський уряд призначив йому стипендію як “національній гордості”. Серед найвідоміших казок – «Непохитний олов’яний солдатик», «Гидке каченя», «Снігова королева», «Дюймовочка», «Дівчинка з сірниками», «Принцеса на горошині» 
4. Григір Михайлович Тютюнник (1931 – 1980), Україна, робітник. Вчився у ремісничому училищі, працював слюсарем, пізніше токарем. 1962 року закінчив філологічний факультет Харківського університету і почав писати повісті та оповідання, де змальовував життя звичайних людей – селян і робітників. Найбільш значними творами вважають повісті «Климко» (1976), «Вогник далеко в степу» (1979) і новелу «Три зозулі з поклоном» (1976).
5. Гюнтер Грасс (1927 – 2015), Німеччина, скульптура. Навчався у вищих школах образотворчого мистецтва, заробляв на життя малюнками, ілюстраціями та керамічними фігурками, які випікав у власному помешканні. Незабаром почав писати у стилі магічного реалізму. 1956 року вийшла друком перша книга “Смаки диких курей. Вірші, проза, малюнки“, а 1959 року – роман “Бляшаний барабан“, що став початком “данцізької трилогії”, за яку автора відзначили Нобелівською премією 1999 року.
6. Джеймс Гедлі Чейз (1906 – 1985), Англія, продавець. Після закінчення школи влаштувався продавцем у книгарні. Перечитавши чимало книг, він відчув власну потребу писати. Торгівля книгами підказала йому, що читачі найбільше полюбляють детективи, тож його перша книга “Орхідей для міс Блендіж не буде” (1939) стала бестселером на десятиліття. За життя письменника вийшло друком 90 книжок у жанрі детектива і трилера, чимало було екранізовано і поставлено на сцені театру.
7. Джером Клапка Джером (1859 – 1927), Англія, театр. У майбутнього письменника рано померли батьки, і він був змушений займатися різними підробітками, зокрема три роки мандрував з театральною трупою. Цей досвід ліг в основу його першого твору – “На сцені й за лаштунками” (1885), який читачі вподобали за якісний гумор. Але найбільшої слави автор здобув за роман «Троє у човні» (1889), в якому використав досвід мандрівки у медовий місяць. Згодом він скористався цим прийомом у сиквелі «Троє на бумелі» (1900), що описує подорож Німеччиною на велосипедах.
8. Джорджо Щербаненко (1911 – 1969), Італія, коректор. Народився в Києві у сім’ї українця та італійки, але з під час війни з більшовиками батько-офіцер загинув, а мати з сином емігрувала на батьківщину. Майбутній письменник спробував себе у кількох професіях, а коли працював коректором, то зацікавився літературою та мистецькими заходами, познайомився з письменниками і сам почав писати. За життя створив кілька тисяч оповідань та понад 60 романів, ставши одним з найяскравіших представників італійського кримінального роману. Українському читачу відомий за перекладами у журналі “Всесвіт” романів “Тенета зради” (1966) та “Міланці вбивають щосуботи” (1969).
9. Дмитро Миколайович Гунькевич (1893 – 1953), Канада, робітник. Народився в західній Україні, але в 16 років емігрував через США до Канади. Там працював робітником, здобуваючи освіту по вечорах. Згодом долучився до літературного життя української діаспори, був співзасновником часопису “Правда і воля“. Писав переважно драматичні твори, починаючи з “У галицькій неволі” (1921).
10. Едгар Райс Барроуз (1875 – 1950), США, різне. Перш, ніж стати письменником, він побував кавалеристом, пастухом корів, продавцем, золотошукачем, поліціянтом, клерком, бухгалтером і комівояжером. Офісна робота навіювала нудьгу, тож він знічев’я почав писати вигадані історії на звороті бланків. Так з’явився фантастичний роман “Принцеса Марса” (1912), який він про всяк випадок надіслав в один з часописів, і його надрукували! Натхненний успіхом, того ж року він написав перший роман з серії про “Тарзана“, чим остаточно утвердився на літературній орбіті. Письменник написав кілька серій романів про своїх персонажів і став метром пригодницької фантастичної белетристики.
11. Ірвін Велш (1958), Шотландія, агент з продажу нерухомості. Ірвін мав бурхливу юність і змінив кілька робіт, перш ніж стати агентом з продажу. Коли досяг середнього віку, переосмислив пройдений шлях і написав роман “На голці” (1993), де зобразив будні наркоманів. Роман мав успіх і був екранізований, тож письменник продовжив писати далі, отримавши звання “співця хімічного покоління”.
12. Лу Сінь (1881-1936), Китай, різне. Походив з поміщицької родини, тому міг дозволити собі здобути освіту, яку хотів. Спершу він вчився у морському училищі, через рік перейшов у гірничо-залізничну школу, яку й закінчив. По тому захопився вивченням японської мови і культури, далі вивчав медицину, і лише після цього пішов вчитися на письменника. Брав активну участь у політичному житті й відображував це у своїх творах. Був одним з перших письменників, які перейшли на сучасну китайську мову – в оповіданні “Нотатки божевільного” (1918). Він вивчив багато іноземних мов, займався перекладами і став першим, хто познайомив китайців із сучасною західною літературою.
13. Марія Степанівна Вольвач (1841 – 1910), Україна, кравчиня. Походила зі збіднілого колись заможного козацького роду, аби заробляти на життя вивчилася на кравчиню. З юного віку складала вірші, але зберігала їх у пам’яті, бо не вміла писати. Коли опанувала це вміння, стала писати твори за народними мотивами, збирати слобожанський фольклор. Публікуватися почала з 1887 року, найбільш цінними вважають її “Спомини української селянки“, а також драми про нещасливе кохання «Охайнулась, та пізно», «На великім шляху», «Є каяття, та нема вороття».
14. Мар’ям Петросян (1969), Вірменія, художниця. Закінчила художнє училище за спеціальністю “художник-оформлювач” і 11 років працювала мультиплікатором. Згодом почала писати роман у жанрі магічного реалізму “Будинок в якому…” (2009), над яким працювала 18 років. У 2014 році вийшла друга книга “Казка про собаку, яка вміла літати“, де Мар’ям виступила водночас письменницею та ілюстраторкою.
15. Мішель Уельбек (1958), Франція, аграрій. Після закінчення Національного аграрного інституту Париж-Гріньйон працював у Міністерстві сільського господарства, що згодом знайшло відгук в його дебютному романі “Розширення простору боротьби” (1994). До цього видав дві збірки есе та поезій, але вони лишилися непоміченими, і лише з романом автор став відомим. Подальші романи здобували ще більше читачів, а роман “Карта і територія” (2010) приніс автору найпрестижнішу французьку відзнаку – Гонкурівську премію.
16. О. Генрі (1862 – 1910), США, різне. Перш, ніж стати відомим письменником, перебрав купу професій: аптекар, ковбой, продавець, касир, журналіст і ще кілька випадкових. Згодом почав писати оповідання та новели для часописів, які з 1906 року став видавати окремими збірками, що в сумі містили 273 твори. О. Генрі визнали найкращим в Америці майстром малої прози, в якій він з почуттям і певним гумором зображував життя незаможних людей, зокрема оповідання “Останній листок“, “Дари волхвів“, “Вождь червоношкірих“. А великий твір написав лише один – роман “Королі та капуста” (1904).
17. Пенелопа Фіцжеральд (1916 – 2000), Англія, різне. Першу книгу (біографічний твір “Едвар Берн-Джонс“) видала у 58 років. До того встигла попрацювати на радіо, у мистецькому журналі, викладачем та у книгарні. За два роки вийшов друком перший художній твір – комічний детективний роман “Золоте дитя” (1977), а наступний роман “Книгарня” (1978) здобув Букервську премію. Загалом вона написала 9 романів, останній з яких “Блакитна квітка” (1995) вважають одним з десяти найкращих історичних романів.
18. Рей Бредері (1920 – 2012), США, продавець газет. Не маючи вдосталь статків, після закінчення школи працював продавцем газет. У вільний час займався самоосвітою, відвідуючи бібліотеку, а ночами набирав на машинці вигадані історії. Професійним письменником став у 1943 році, але перші публікації не були успішними, допоки не вийшов друком циклу оповідань “Марсіанські хроніки” (1950). Роман “451 градус за Фаренгейтом” (1953) остаточно закріпив за письменником звання одного з найкращих американських майстрів наукової-фантастики, а наступні твори принесли автору десятки престижних нагород.
19. Соня Грін (1883 – 1972), США, модистка. Народилася в Україні, але в ранньому віці її батьки розійшлися, і мати з донькою емігрувала до братів до Англії, а за кілька років переїхала в США. Після здобуття базової освіти Соню віддали в модистки, де вона зробила кар’єру до керівної посади в компанії з проєктування модного одягу. З 1917 року зацікавилася літературним життям, а 1924 року вдруге вийшла заміж – за письменника Говарда Лавкрафта. Разом написали оповідання “Жах на пляжі Мартін” (1922), це дало поштовх до написання власних творів, але більшість з них побачили світ вже після її смерті.
20. Франц Кафка (1883 – 1924), Австрія, страховик. Франц з дитинства любив писати, але через страх перед тиранічним батьком закінчив юридичний факультет і працював службовцем страхової компанії. І навчання, і робота були йому нецікаві, а всю багатогранність свого внутрішнього світу він виражав у художньому слові. Серед найбільш яскравих творів – оповідання “Перевтілення” (1912), а також романи “Процес” (1915) і “Замок” (1922), видані посмертно проти останньої волі автора, який вважав їх невдалими.
21. Харукі Муракамі (1949), Японія, популяризатор музики. Змалку захопився західною культурою, у 25 років відкрив джаз-бар, а також вів ток-шоу на радіо, де розмовляв про західну музику та субкультуру. 1979 року вперше спробував себе як письменник, наступного року продав бар і повністю зосередився на літературі. Перше визнання прийшло 1982 року, коли роман “Полювання на овець” здобув премію Номі для письменників-початківців. Наступні його твори були видані мільйонними тиражами і перекладені на понад 50 мов світу.
22. Чарльз Буковські (1920 – 1994), США, різне. Після закінчення школи розчарувався у суспільстві, перебрав понад сотню різних робіт, а в колі його спілкування переважали представники “дна”. Часом писав оповідання і надсилав їх у редакції, але тільки двічі його друкували. Остаточно став письменником став у 40 років, коли почав видавати збірки своїх віршів та оповідань. А справжнє визнання здобув 1971 року за перший роман “Поштамт“, який оцінили за щирість зображення життя. Згодом побачили світ ще 5 романів з цього циклу.
23. Чарльз Діккенс (1818 – 1970), Англія, робітник. Перший досвід роботи – наклеювачем етикеток на фабриці з виробництва вакси, куди він влаштувався ще дитиною, бо його батьків утримували в борговій в’язниці. Пізнав змалку світ бідних і знедолених, він зображував їх у своїх творах, які почав писати після того, як закінчив школу і деякий час попрацював клерком, оволодівши скорописом. Надалі він працював журналістом, водночас пишучи художні твори. Вже перший його роман “Посмертні записки Піквікського клубу“(1837), розкрив талант автора, так само як “Пригоди Олівера Твіста“(1839) чи повість “Різдвяна пісня в прозі“(1843), які зробили його найвідомішим романістом Вікторіанської епохи.
24. Юлія Жемайте (1845 – 1921), Литва, селянка. Походила зі збіднілого дворянського роду, спершу вела звичайне сільське життя. У 50 років опублікувала першу розповідь “Сватання“. У ній, як і в подальших творах, зображувала життя людей, які її оточували, добре промальовуючи стосунки і критично подаючи соціальні проблеми. Друкувалася окремими розповідями, а всі збірки її творів вийшли вже по смерті.

PS. Малюнок для обкладинки створив штучний інтелект на сайті hotpot.ai