Життя останніми роками дуже змінилося. Коли я перші рази долучався до флешмобу “30 днів на велосипеді”, найбільший мій острах був безпечно проїхати по вулиці. У 2020 році мені вперше довелося відмовитися від флешмобу через безпрецедентні карантинні обмеження, зокрема заборону відвідування парків, скверів, набережних і повсюдне носіння маски. А який же сенс фотографуватися у масці? За рік пандемії ми вже звикли до нових умов, і 2021 року я відновив участь у флешмобі, хоч і довелося обмежити територію фото-поїздок сусідніми краями – через ті самі карантинні обмеження, щоправда, вже м’якіші. Але цього року до вже звичних карантинів додалася нова обставина – війна.
Усі попередні рази я “флешмобив” переважно в Києві. Тепер я опинився в іншому місті і без велосипеда. Ще й саме фотографування може викликати в довколишніх підозру – чи я не диверсант, який встановлює маячки для обстрілів росіянами? Але наприкінці березня я натрапив на повідомлення, що рівненська велоспільнота не лише не скасувала флешмобу, але й надала йому антивоєнного звучання, привертаючи увагу світової спільноти до злочинів російської армії в Україні. І до звичайних тегів #30DaysofBiking #30DaysofBikingUA додався новий #stoprussianaggression.
Отже, я придбав новий велосипед і вирішив кожного дня фотографуватися з тематичним числом, пов’язаним з нинішньою війною. Звісно, довелося змінити стратегію зйомок. Якщо раніше я обирав відомі місця, переважно у центрі, то тепер перемістився до околиць та зелених зон, де мене можуть бачити менше випадкових людей, і де мої фото після публікації не будуть вказувати на об’єкти, цікаві для ворожих обстрілів. Лише кілька фотографій я зробив у центрі, але щоразу користувався не штативом і автозатримкою, а просив сфотографувати когось із перехожих. Хтось на це погоджувався радо, але чимало насторожувалася, тому такі випадки складають меншість. А ще я очікував критичних зауважень у соцмережі, де щодня публікував фото. На щастя, ніхто не висловив думок, що мій задум небезпечний, люди підтримували вподобайками і коментарями, як і в попередні роки. Тому я успішно пройшов усі 30 сходинок і зібрав нижче усі фото, які зробив протягом квітня.






























PS. Флешмоб під час карантинних обмежень у 2021 році.
PPS. Як це було 2019 року.
PPPS. Або 2018.
PPPPS. І 2017.
PPPPPS. І мій найперший 2016.
Велика подяка, що не припинили подорожі і присвятили веломандрівки бойовим діям та визволенню України від окупантів. Як завжди, інформативне викладення матеріалу, нестандартний підхід. Моє з найулюбленіших міст впізнала і мрію відвідати найближчим часом. Наближаємо перемогу!
Дякую за підтримку, Ірино! Я давно мріяв провести флешмоб у цьому місті. Щоправда, уявляв це геть інакше – як екскурсію найбільш цікавими пам’ятками історичного центру. На жаль, війна наклала свої корективи, тому я показав його з іншого боку, наче це місто – майже суцільний парк). Але я вірю, що після нашої перемоги я втілю свій первісний задум, і тоді це вже буде насправді знайомство з містом, а не напівпідпільна зйомка)
[…] мандрівки відбулися у рамках щорічного флешмобу “30 днів на велосипеді“, і це були мої єдині заміські поїздки, адже […]